НІШТЯЧКИ
“Любіть Україну в собі, а не себе в Україні” – Брати Станіслава

“Любіть Україну в собі, а не себе в Україні” – Брати Станіслава

Ці хлопці не залишать байдужим нікого, вони по праву достойні називатись українським гуртом, адже своєю творчістю доводять, що Україна для них – це не просто держава, на території якої вони проживають, а частинка душі їхнього гурту та кожної особистості, яка має будь-яке відношення до колективу. Отже, з нами, у невимушеній та легкій розмові, рок-гурт з Івано-Франківська – Брати Станіслава! Лауреати багатьох українських пісенних конкурсів та фестивалів, улюбленці, як молодого, так і старшого покоління, готові розказати вам: хто такий Станіслав, які вони – справжні взаємини в колективі, про свою ціль в творчості, та ще багато цікавинок з їхнього життя. Тож приєднуйтесь до нашої розмови, наші любі читачі.

  • Надокучливе питання, але все ж ми впевнені, що не всі знають відповідь на нього: розвійте міф про людину на ім’я Станіслав і розкажіть, що ж це за назва така Брати Станіслава, а також чия ідея була обрати її для гурту?

Мало хто за межами Івано-Франківська знає, що прадавньою назвою міста було Станіслав, а згодом Станіславів. Тому “Станіслав” в назві нашого гурту логічно асоціюють з чоловічим ім’ям. Звідси й періодичні оголошення гурту, на кшталт ” Брати СтаніславИ”. Ті, хто в курсі, іноді кажуть “Брати Станіславова”, що по змісту є вірним, але все ж правильно – “Брати Станіслава”. Як же ж назвати гурт, який заснували два брати-близнюки з міста Івано-Франківськ??. Назва виникла спонтанно, з легкої руки нашого колєги Ігорка Курцвейла, який на той час був оранжувальником наших пісень. Нам сподобалось, в назві є логіка і суть. Цікаво, що були й ті, кому не подобалась ця назва. Мовляв, гурт треба називати модерно, зі стилем, на зразок Ту Юнайтед, Щось Там Бразерс та інша біліберда. Та на наш погляд, не ім’я красить людину, а людина – ім’я. Головне – реалізувати задумане, а вивіска – то для ідентифікації.

  • Хто серед двох братів, Володимир чи Сергій, тримає першість у гурті, чи обоє одностайні у всіх рішеннях?

Насправді, ніхто з нас не тягне одіяло на себе. Кожен займається тим, що в нього найкраще виходить. Сергій, маючи за плечима бізнесовий досвід, займається організацією, плануванням, фінансами, стратегічним розвитком, тримає руку на пульсі навколо музичних подій. Володимир, разом з іншими учасниками гурту, відповідає за творчі процеси. Проте це не є правилом, кожне рішення ми обговорюємо, аналізуємо, іноді сваримось, поки не знайдемо компроміс. Так, бувають суперечки, але, як відомо, в суперечках народжується істина. Єдине, що в нас є ментально спільним у творчості – це музичний смак. У всьому іншому є нюанси ?

  • Взагалі, у вас є лідер гурту, який вирішує основні питання, чи ви приймаєте рішення колективно, а кожен учасник має свою певну сферу, за яку відповідає?

Нам вдалось побудувати в колективі чесні, щирі і відкриті відносини. Це, напевно, наше найголовніше досягнення на сьогоднішній день. Коли є міцний, надійний фундамент, коли працюєш в команді однодумців, без підводних каменів, без інтриг – результат приходить сам по собі. Кожен в гурті має право висловити свою думку, донести своє бачення, запропонувати свої ідеї. Та все ж таки, остаточне рішення приймаємо виключно ми, оскільки є засновниками свого дітища і стовідсотково відповідаємо за кінцевий результат.

  • Останнім часом гурт Брати Станіслава не рідко можна помітити в компанії Поліни Іванової, яку ви лагідно називаєте “батько-матір”, і яка відома як головний організатор в Dockers Rock Battle. Що вас об’єднує?

Найперше, що нас об’єднує з Поліною- це амбіції. Ми доволі різні люди, з різними поглядами на життя, але щодо музики дивимось в одному напрямку. Вона бунтар по натурі, ми – теж, хоч і виражаємо це у різних формах. У нас відразу склались дружні відносини, ми називаємо її “батько-матір”, позаяк відчуваємо, як вона піклується про нас. Коли Поля їздить з нами на концерти, ми маємо можливість цілеспрямовано налаштовуватись на виступ, всю іншу рутину, яка відволікає, наш менеджер бере на себе. Велика їй за це дяка! Сподіваємось, наш союз буде тривалим та щасливим?

  • У кожного з вас є основна робота, особисте життя, і музика – це, скоріш за все, такого собі роду захоплення. Як вдається поєднувати, щоб на всі справи вистачало часу?

Ще на самому початку існування гурту, ми склали внутрішні правила, які порушувати – зась! Одне з найголовніших правил – дисципліна. Завдяки їй, у нас надзвичайно низький відсоток невідбутих репетицій. За три роки, можливо, в сумі назбирається до 5-ти реп. Друге – кожен з нас добре усвідомлює, що без внутрішньої самопожертви нічого не вийде. В даному випадку всі учасники гурту жертвують своїм вільним часом, своїм відпочинком, своїми коштами. І всі впевнені, що воно того варте. Особливо ця впевненість проявляється, коли ми йдемо зі сцени під скандування “на біс”, чи коли підходять люди і щиро дякують за нашу творчість. Ми робимо все можливе, щоб з часом сконцентруватись виключно на музиці. Важко креативити чи проганяти програму після виснажливого робочого дня. Але ми міцні, дружні, мотивовані, і нас так просто не спекаєшся ?

  • У вашій творчості помітні елементи різноманітних стилів, це і поп-рок, альтернатива, панк-рок, присутні ліричні нотки. В чому ще себе не пробували, але, можливо, дуже хочеться?

Ми не обмежуємо себе стилями чи жанрами. Для нас ключовим є суть, наповнення, характер пісні. Якщо завтра, при створенні нової пісні, нас занесе в експериментальний рок, чому б і ні? Інша справа, чи дійдуть ці експерименти до людей. До прикладу, у нас є кілька провокативних пісень зі знаком 18+, гостро соціальних. Але наразі ми не готові виносити їх назагал, бо нас слухають в тому числі і діти. Можливо, колись ці пісні трансформуються у підпільний міні-альбом.

  • Яка з ваших робіт є, для вас особисто, найбільшим творчим здобутком, і чому?

Батьки не ділять своїх дітей на кращих і найкращих. Є більш або менш слухняні. Кожна пісня, створена Братами Станіслава, має свою маленьку історію, містить в собі певні емоції та спогади, закладені під час її творення на репетиційній базі. Тим більше, музиканти дещо по-іншому сприймають свої пісні, на відміну від споживача. Те, що заходить нам, не завжди заходить слухачам. І навпаки. Бували випадки, коли люди скандували зіграти “на біс”, скажемо так, не найслухнянішу нашу пісню в нашому розумінні)))

  • Чого гурт очікує від свого виступу на сцені? Яка головна ціль має бути досягнута під час концерту?

Коли після виступу до нас підходять, тиснуть руки, щиро дякують за творчість і життєву позицію – значить люди нас почули і зрозуміли наші посили. Це і є головна ціль – бути почутими. Якось після виступу на фестивалі “Тарас Бульба”, Тетяна Вдовіченко, одна із засновників РокРадіо, підмітила: під них не обов’язково ковбаситись чи слемитись, їх потрібно просто слухати. Хоча ми не проти, коли купа людей ковбасяться і драйвують разом з нами. Це робить колосальний фідбек.

  • На даному етапі розвитку рок-музики в Україні, яку ви можете виділити головну проблему, саме через яку багато гуртів, або ж розпадаються, або ж не мають можливості рухатись далі?

Найперше – це фінансова складова. Хороший інструмент, оплата репетиційної бази, запис пісень чи зйомка кліпів коштує чималих грошей. Потрібно фанатично любити те, чим ти займаєшся, аби вкладати свої кошти без шансів мати з того фінансовий зиск.
По-друге – рок-гурти, в більшості своїй, є неформатними для українського медіа-простору. Вони не ротуються на радіо та телебаченні, відповідно їм важко заявити про себе. Саме тому наші Jinjer чи Stoned Jesus є успішними за кордоном, але не у нас. Вітчизняні рок-гурти свідомо “спопсовують” свою творчість, щоб ротуватись і бути загальнодоступними, і паралельно є самими собою на фестивальних майданчиках, де не має обмежень у звучанні.
Третє – внутрішня кухня колективу. Якщо це не однодумці – потенційний розпад. Якщо на першому місці комерція, а не творчість – потенційний розпад. Якщо не має терпіння, а хочеться все і одразу – потенційний розпад. Насправді, проблем, через які рок-гурти розпадаються, безліч. Починаючи від проблем на загальнодержавному рівні і закінчуючи власними тараканами в голові. І не завжди розпад гурту знаменує крах. Іноді, це обов’язковий шлях у творчій еволюції, коли старе та неактуальне трансформується у щось нове та перспективне.

  • Є український виконавець чи колектив, який для Братів Станіслава є зразковим, і до рівня якого хочеться тягнутись?

Ми намагаємось сьогодні бути сильнішими, ніж вчора. А завтра спробуємо стати сильнішими, ніж сьогодні. До того ж, ми є доволі таки самокритичними. Нас не розслабляють схвальні відгуки, як і не демотивує злісна критика. Ми чітко усвідомлюємо, який у нас рівень. Тому ми фокусуємось, в першу чергу, на власному розвитку. Щодо гурта-маркера, до рівня якого ми б хотіли дорости, то це будь-який професійний, самодостатній гурт, який спромігся себе реалізувати.

  • Гурти, які виступають поруч з вами, ну, наприклад, на одному фестивалі, це:
    a) Конкуренти; б) Товариші;  в) Нам все одно, хто вони, аби нам дали спокійно виступити.

Гурти, які виступають поруч з нами на фестивалях – насамперед музиканти, які приїхали робити свою справу. Наші відносини з ними такі ж, як і будь-які відносини у інших сферах суспільства. З хорошими – дружимо, з поганими – не дружимо?. Є досвідчені колективи, які вже мають стале ім’я в українському музичному просторі, з якими ми можемо порадитись, і які є для нас товаришами-наставниками. Ми ніколи не знайдемо спільної мови з гоноровими понтовиками. Треба завжди пам’ятати, ким ти був на початку свого шляху. Щодо конкуренції, то кожен гурт чи виконавець є конкурентом один для одного. Такі правила гри. Інша справа, що завжди потрібно залишатись людьми . Чесна конкуренція породжує якісний продукт.

  • Ви готуєте до виходу новий сингл “Дай Жити”. Яка ідея лежатиме в основі, і що ви хочете донести до слухача? Розкажіть, як плануєте презентувати його суспільству?

Це розповідь про реальний стан речей. Це заклик не пливти за течією, а прожити життя гідно. Роби добре собі, рідним, близьким, друзям, природі і все набуде сенсу. Метушня, буденність – як шкідлива звичка. Вони затягують у свої тенета і не відпускають. Іноді здається, що так було, є і буде завжди. Дім-робота, робота-дім, і так до безкінечності. Дайте собі шанс. Неспроможність подбати про себе не дає можливості дбати про все, що нас оточує. Сингл “Дай жити” є особливим для нас. Тому що ми презентуємо його на нашому дебютному сольнику, і який стане ключовим треком в нашому майбутньому дебютному міні-альбомі. При нагоді запрошуємо всіх вас у столичний Докер Паб, 30 вересня. Нам є, про що вам розповісти! Будемо раді зустрічі!

  • В чому бачать головний сенс життя учасники гурту Брати Станіслава?

Будь-яка відповідь на це питання буде пафосною. Сенси життя мають здатність змінюватись під впливом тих чи інших обставин. Напевно, все як у всіх: досягти поставлених цілей з мінімумом втрат.

  • Дайте закінчення фразі: ми створюємо музику для того, щоб…

… щоб викликати емоції, мотивувати. Можливо, хтось знайде у наших піснях відповіді на хвилюючі питання. Ми щасливі з того факту, що формуємо свідомість молодих людей, що маємо можливість привити любов і повагу до всього українського.

  • І на закінчення, наш музичний портал дякує вам за цікаву розмову! А від вас, ще декілька слів-побажань нашим читачам та прихильникам гурту Брати Станіслава.

Будьте дужими та небайдужими. Любіть Україну в собі, а не себе в Україні. Сил та наснаги кожному. Вогінь-вогінь-вогінь!

Друзі, якщо вас зацікавили ці молоді, приязні та надзвичайно талановиті люди, обов”язково переходьте за цим посиланням, щоб познайомитись з їхньою творчістю більше, та підписуйтесь на сторінку гурту, щоб виразити свою підтримку і прихильність. І нехай буде – вогінь!

Автор та блогер порталу U-Bear